Історія ордену Госпітальєрів, це безперервна історія випробувань, подвигів і героїзму. Госпітальєри на практиці довели, що купка дисциплінованих та вишколених християнських воїнів, які об'єднані спільною метою та міцною вірою, може тягатись з могутніми державами і найкращими, найчисельнішими арміями.Чого тільки варта історія про три облоги Родосу, можливо саме історії про героїчну боротьбу христових лицарів проти османів, надихали через кілька століть наших козаків. В ті часи, коли впали останні європейські форпости в Палестині, коли османи шматували Візантію і готували наступ в глибину Європи, лицарі-госпітальєри перетворили острів Родос на неприступну фортецю, з якої здійснювали військові походи на мусульман. В 1310 році родоські лицарі розгромили турецьку флотилію біля острову Аморгаса, через 8 років повторили свій подвиг під островом Хіос, знищивши 80 османських кораблів. В 1320 році розгромили турецький десант, який намагався взяти в облогу Родос, в 1344 брали участь у захопленні Смирни, в 1347 знов розбили турецький флот (100 кораблів), в 1365 році приймали участь в Хрестовому Поході проти Єгипту і розгромивши ворогів взяли Александрію. Не припинялись походи лицарів на прибережні міста Леванту, Малої Азії та Єгипту. Потрібно зазначити, що в жодній битві госпітальєри не мали кількісної переваги! Постійна загроза для мусульман з боку хрестових лицарів стала настільки нестерпною, що в 1444 році єгипетський султан здійснив спробу масштабного військового походу на Родос. 18 000 солдат, не рахуючи кінноти взяли в облогу фортецю, захищали яку декілька сотень лицарів і три тисячі греків - місцевого населення. За 40 днів облоги, єгиптяни провели безліч невдалих спроб штурму і неодноразово самі ставали до оборони від нахабних вилазок лицарів. Султан був настільки роздратований, що клявся стерти острів з обличчя світу, але не дивлячись на це, зазнавши великих втрат, був змушений відводити свої війська. Для єгипетського султана облога Родосу закінчилась підписанням ганебного миру.
.jpg)
Іоаніти та Османська загроза
Не дивлячись на перемогу над єгипетським султаном, часу відпочивати у Родоських лицарів не було, адже все дужче набирала сили ще одна ісламська стихія - Османська Імперія. В 1444 році ,в битві під Варною, абсолютною поразкою завершився похід польського та угорського короля Владислава проти османів. В 1448 турки розгромили угорсько-валашську армію на Косовому Полі. В 1453 році впав в запеклих боях приречений Константинополь. До 1480-го року Османська Імперія виборола повний контроль над Балканським півостровом та Кримським Ханством.
Гарнізон Родоської фортеці нараховував близько шести сотень лицарів, та біля двух тисяч піхотинців набраних з місцевого грецького населення. Головою ордену на цей час був 50-ти літній Великий Магістр П'єр д’Обюссон (Pierre d’Aubusson).
В березні 1480 року, півтори сотні турецьких кораблів висадили на Родос сімдесят тисяч солдат турецького війська. Османи мали в своєму розпорядженні одну з найсильніших тогочасних артилерій, за допомогою якої розбомбили стіни Константинополя. Розпочався шалений гарматний обстріл фортеці, який переривався тільки на час її штурму. Розуміючи своє небезпечне становище лицарі пішли на радикальні кроки, застосувавши кораблі з запальними та вибуховими речовинами - брандери, результатом несподіваної атаки став підпал великої кількості турецьких кораблів.
Штурми продовжувались один за одним, та христові воїни стояли на смерть. Це було схоже на штормові хвилі, що намагаючись поглинути скелю, розбиваються об неї знову і знову, так само атаки султанського війська розбивались об мужність захисників Родоської фортеці.
Одним з яскравих моментів облоги є спроба нічного штурму фортеці з моря, за допомогою понтонів. Вгадавши плани ворога і знову застосувавши брандери, госпітальєри завдали грандіозних втрат османському війську, яке виявилось просто безпорадним перед обличчям морської стихії з одного боку, та вогню і гарматних ядер з іншої.
Ще півтора місяці тривало бомбардування фортеці і нарешті закінчилась підготовка до останнього вирішального штурму. Кількість турецького війська скоротилась на той час до сорока тисяч боєздатних воїнів.
Рішучим штурмом однієї з найбільш постраждалих від артилерії ділянки фортеці, османи захопили стіну і готувались до удару по всіх інших ділянках украплень зсередини. Та раптом невеликий загін христових лицарів, на чолі з пораненим вже на той час Великим Магістром, увірвався в багатотисячне турецьке військо. Натиск був настільки сильним, а наступ безжальним, що серед турків почалась паніка і штовханина, багато падали зі стін та розбивались, інші тікали. Лицарі переслідували ворогів до самого табору, де на знак перемоги захопили знамено османського головнокомандувача.Результатом нищівної поразки турок під Родосом, були зірвані плани султана Мехмета ІІ по захопленню Італії, де в цей час османам вже вдалось захопити фортецю Отранто.
.jpg)
