Часто в дискусіях зустрічав нарікання деяких християн та закиди атеїстів буцімто більшість вірян не прочитали усе Святе Письмо. Таке питання мене щиро дивувало, адже я не бачу в тому нічого страшного. Святе письмо не є тією книгою, що можна прочитати і з легкою душею покласти на полицю, краще взагалі його не читати, аніж так. Для буденного життя в християнському дусі існує Катехизм, для поглибленого вивчення своєї віри існують праці отців Церкви. Добрий християнин кожної неділі ходить до храму, а на службі перед проповіддю читається послання апостолів та Євангеліє. Тобто навіть ніколи не бравши до рук Святого Письма, християнин знає значну частину з нього, за умови відвідин недільних служб протягом року. Щоб бути добрим християнином, читати Святе Письмо зовсім не обов'язково та й взагалі Святе Письмо потрібно не читати, а розуміти. А щоб розуміти, потрібно досліджувати. Святе Письмо було написане 2 тисячі років тому, з яких останнє тисячоліття знаходилось в епіцентрі усієї світової історії. Не знаючи історію тієї доби, коли Святе Письмо було написане і тонкощів перекладу на національні мови, можна невірно трактувати ті, чи інші цитати, або цілі притчі, що неодноразово приводило до виникнення єресей. Власне тому мене дивують жонглери цитатами Святого Письма, як нехристияни, так і деякі протестанти, що граються ними не розуміючи ні контексту, ні суті.
Я не є біблієзнавцем (залишаю за собою право на помилку), та зробив ряд власних висновків.
Коли мене цікавить якийсь текст Святого Письма, я зазвичай читаю його в одному з українських перекладів, але ніколи ними не послуговуюсь коли мене цікавить окрема цитата. Причина в тому, що українські переклади значною мірою натхненні російською (синодальною) традицією, та традицією Біблії Короля Якова, в чому я переконався порівнюючи одні й ті самі цитати в різних варіантах. І якщо можна зрозуміти такі орієнтири православних перекладачів, то мене як католика засмучує такий крен УГКЦ, адже традиційно священство руських-католиків орієнтувалося на Вульґату, яка в свою чергу досить близька традиційним перекладам східних церков (як приклад румунська та болгарська). Покажу це на прикладі однієї цитати (Іов 7:1)
(Vulgata) militia est vita hominis super terram et sicut dies mercennarii dies eius (майже дослівно: чи не війною є життя людини на землі? А дні його, як дні (військового) найманця)
Такий самий переклад використовується в румунській і болгарській православних церквах.
(Переклад Лютера 1545 року) Muß nicht der Mensch immer im Streit sein auf Erden, und sind seine Tage nicht wie eines Tagelöhners?
Лютер в своєму перекладі на німецьку мову вже пише замість війни - боротьба, а замість військового найманця - Tagelöhners (робочий наймит).
Тут вже нема ні боротьби, ні війни. А замість військового найманця (mercenary) вжито hireling - батрак.
А тепер читаємо російський синодальний переклад:
Не определено ли человеку время на земле, и дни его не то же ли, что дни наемника?
І диво, бачимо не традиційний східний (православний) переклад, а переклад протестантської версії Короля Якова =)
Такий самий переклад побачимо і в усіх українських версіях, навіть у греко-католика Івана Хоменка. І тільки в одного Огієнка прочитаємо:
Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!
Та всеж я вважаю це винятком в праці Огієнка.
Тут я спробував показати різницю в кількох традиціях перекладу, окремої теми заслуговує контекст усієї притчі в кожному з варіантів. А до питання з яких джерел робився той, чи інший переклад і який з них більш наближений до оригіналу, я навіть торкатись не буду.
Цим я хотів підтримати свої думки:
1. Християнин керується не стільки Біблією, скільки традиціями тієї Церкви, у яких був вихований (варіант перекладу Святого Письма є складовою традиції Церкви і значною мірою впливає на світогляд).
2. Святе Письмо потрібно не читати, а розуміти. Щоб розуміти, потрібно його досліджувати.
3. Власне тому мене дивують жонглери цитатами Святого Письма, як нехристияни, так і протестанти, що граються ними не розуміючи ні контексту, ні суті, ні тонкощів перекладу.
.jpg)
