Картина (1906) сербського художника Пайа Йовановича до поеми "Марко Краљевић и вила Равиојла"
Про дійових осіб:
Марко Краљевић (Королевич), персонаж сербського епосу рівня британського Короля Артура. Завжди справедливий та відважний захисник сербського народу від лихих істот та турок.
Їхали якось королевич Марко та воєвода Мілош через гори Мироча та зовсім невесело і горісно почував себе королевич, звернувся він до побратима з проханням "Певај, брате", та відповів воєвода, що Віла Равиојла під страхом смерті заборонила йому співати, адже голос Мілоша настільки гарний, що жодна віла з ним не зрівняється. Але Марко всеж настояв на своєму кажучи, що поки такий славний богатир як він їде поруч, то воєводі нема чого боятися. Заспівав Мілош про часи старі, героїчні і так сподобалась пісня королевичу, що уявляючи собі всі оспівані події, він заснув. Почула відлуння пісні Равиојла і заздрить божественному голосу співця, розлютилась, взяла лук з стрілами тай вистрілила в Мілоша. Розбудив смертельно поранений воєвода королевича і Марко відразу кинувся наздоганяти вілу. Кінець народної пісні відповідає всім канонам жанру, навмисне його не опишу, можливо заінтригую когось прочитати пісню самому :)
Зрозуміти сербську мову не важко, особливо тим, хто окрім літературної української знайомий з діалектами:
Милош Обилић легендарний сербський князь, що заснував лицарський орден Св.Георгія Драконоборця, метою якого було знищення султана Мурада I, як уособлення ісламського імперіалізму османів (не дарма дракон був зігнутий напівколом нагадуючи ісламський півмісяць), що намагається поглинути вірні християнські народи Балкан. Мілош особисто виконав атентат під час сумнозвісної битви на Косовому полі (1389)
Віла в південних слов'ян, це надприродний дух жіночої статі. Хоча вона і виглядає вельми привабливо та володіє неймовірної краси голосом, не знаходить собі іншої роботи, як збивати з шляху одиноких мандрівників, заводячи їх в болота та густі ліси. Подібні до українських мавок.
Сюжет народної пісні "Марко Краљевић и вила"
Їхали якось королевич Марко та воєвода Мілош через гори Мироча та зовсім невесело і горісно почував себе королевич, звернувся він до побратима з проханням "Певај, брате", та відповів воєвода, що Віла Равиојла під страхом смерті заборонила йому співати, адже голос Мілоша настільки гарний, що жодна віла з ним не зрівняється. Але Марко всеж настояв на своєму кажучи, що поки такий славний богатир як він їде поруч, то воєводі нема чого боятися. Заспівав Мілош про часи старі, героїчні і так сподобалась пісня королевичу, що уявляючи собі всі оспівані події, він заснув. Почула відлуння пісні Равиојла і заздрить божественному голосу співця, розлютилась, взяла лук з стрілами тай вистрілила в Мілоша. Розбудив смертельно поранений воєвода королевича і Марко відразу кинувся наздоганяти вілу. Кінець народної пісні відповідає всім канонам жанру, навмисне його не опишу, можливо заінтригую когось прочитати пісню самому :)
Зрозуміти сербську мову не важко, особливо тим, хто окрім літературної української знайомий з діалектами:
.jpg)
