Щиро віруючий католик, відвертий монархіст Франко в 33 роки став наймолодшим генералом в тогочасній Європі. Він палав любов'ю до Іспанії і служив їй до кінця життя.

В 1931-шому, відбулась майже безкровна революція, результатом якої стало зречення престолу іспанським королем Альфонсо XIII і проголошення республіки. Владу одразу захопили ліві - соціалісти, анархісти, комуністи. Будучи в цей час головою військової академії Сарагоси, Франко вирішив не втручатись в події і не вступати в жодні партії та союзи.

Проте в країні почалась справжня війна лівої влади проти іспанського народу, за перші роки республіки "скасована" релігія, руйнуються церкви, монастирі та собори, сотнями розстрілюються священники та інакодумці, захоплюються землі, підриваються фабрики, на вулицях панує суцільний розбій. В країні діють агенти НКВД, аби "сприяти створенню в Іспанії радянської соціалістичної республіки", йде війна і всередині самих партій. 

Ще й в додаток золотий запас країни вивозиться в Радянський Союз, нібито на зберігання, але як виявилось на справді, це плата за зброю і найманців. А коли депутат Кальво Сотело звинуватив владу в неспроможності захистити своїх громадян від вуличного свавілля, депутат від комуністів Долорес Ібарурі, відома Пасіонарія, напророчила Сотело швидкої смерті. "Пророчі здібності" не підвели Пасіонарію, адже Кольво був застрелений того-ж вечора в своїй квартирі. 16 липня в Барселоні ліві почали справжню різню, було вбито не менше 700 священників, багато юристів, вчителів та лікарів, відбувалось справжнє полювання на офіцерів. Відчувши свою безкарність, вчорашні нікчеми, злочинці, авантюристи та пройдисвіти, що дружньо записались у ряди воїнів інтернаціоналу, матеріалізували свої комплекси в звірячій ненависті. Почали з підпалу церков та грабунку магазинів, а під кінець палали залиті кров'ю цілі квартали. І все б і надалі проходило за відомим сценарієм, якби 19 липня проти свавілля лівої влади не повстали військові гарнізони. Почалась громадянська війна.

Франко звинувачують в тому, що під час громадянської війни загинуло близько пів мільйона людей, особливо акцентуючи увагу на загибелі  поета Фредеріко Гарсіа Лоркі, проте стало відомо, що останній пав не стільки жертвою фалангізму, скільки жертвою своїх власних гомосексуальних вподобань. Гранадці просто не витримали залицянь поета до хлопчика. А перше звинувачення можна висунути тільки і лише республіканцям, інакше, аніж війною з народом їхні дії при владі і не назвеш.

В цей самий час критики фалангізму чомусь бояться згадати про інший випадок, в 1936 році був заарештований і розстріляний без суду та слідства депутат та лідер фалангістів, син генерала та прем'єр міністра в уряді Альфонса XIII, молодий аристократ, адвокат та літератор  Хосе Антоніо Пріма де Рів'єра, причиною було названо "підозру у змові проти діючої влади". Під час допиту слідчий запитав Рів'єру, чому той маючи можливість втекти з Іспанії всеж залишився, Антоніо відповів: - "В мене важкохвора мати". - "Алеж ваша мати вже давно померла!" - "Іспанія, моя мати." - була відповідь. 

Прийшовши до влади, Франко заявив про нейтралітет Іспанії у всіх війнах. Іспанія не приймала участі у другій світовій. Результатом референдуму 1947 року стало проголошення конституційної монархії, в Іспанію знов повернувся король. Франко вивів Іспанію із сонму найбідніших країн на рівень розвиненої європейської держави, а по темпу економічного зростання Іспанія довгий час посідала друге, після Японії, місце.

Побудований за розпорядженням Франко меморіал "Долина Загиблих" (Valle de los Caídos), залишається і по сьогодні однією з найбільших святинь іспанського народу.

 Будівництво тривало 20 років, з 1939 по 1959. Меморіал знаходиться всього в десяти кілометрах від королівської усипальниці El Escorial та в 58 кілометрах від Мадриду, в горах Гвадарами.

 Комплекс починається з найвищого у світі 150 метрового хреста на верхівці скелі, у його підніжжя знаходяться фігури чотирьох євангелістів,

 а під хрестом, перед самим входом до собору можна побачити копію відомої Пієти Мікеланджело.

Всередині скелі вирубана вражаюча базиліка

Навколо вівтаря симетрично знаходяться дві могили, одна - Хосе Антоніо Пріма де Рів'єра, інша - Фрациско Франко.

В будівництві також брали участь ув'язнені республіканці, намагаючись спокутувати сотні зруйнованих храмів, побудовою хоча б одного монастиря.

 Франко хотів примирити націю і в меморіалі, в безіменних братських могилах були поховані всі загиблі під час громадянської війни, 40 000 франкістів та республіканців, під гаслом, "Тим, хто воював за Бога та Іспанію". Хоча більшість республіканців вірили не в Бога та Іспанію, а у "світову революцію".