Електоральна історія ВО"Свобода" в картах. 

Для wikipedia.org бєзвоздмезно :) (СС0 1.0)

Зацікавило мене в скільки мільйонів доларів обійшлася виборча кампанія так званій опозиції. Почитав багато різних оцінок, але в середньому тільки на один мажоритарний округ пішло біля $2 мільйонів, витрачених на вітер, бо псевдо-опозиція ці вибори програє. 
Для прикладу, вартість танку Т-84 "Оплот" дорівнює $1,5 мільйона. Отже 225 округів = $450 мільйонів, або 300 танків Т-84 "Оплот". Так от, вся українська армія нараховує лише два десятки таких танків. 

Якби "опозиція" бажала реальних змін в країні, якби вона реально, а не віртуально боролась з Януковичем, то б за гроші викинуті на вибори, могла озброїти цілу армію.

Всі ті кошти, які були витрачені на вибори в період 2006-2012 років дорівнюють вартості найсучаснішого атомного авіаносця США CVN-78, який самотужки може тримати в страху таку країну наприклад, як Румунія.

Ви ще вірите у вибори? Ви ще вірите у ефективність демократії? У дієвість опозиції? Мені вас шкода.

Скільки коштують вибори? 

Марьян Заблоцкий порахував:

http://economics.lb.ua/state/2012/10/19/175113_skilki_koshtuyut_vibori.html

Історія ордену Госпітальєрів, це безперервна історія випробувань, подвигів і героїзму. Госпітальєри на практиці довели, що купка дисциплінованих та вишколених християнських воїнів, які об'єднані спільною метою та міцною вірою, може тягатись з могутніми державами і найкращими, найчисельнішими арміями.Чого тільки варта історія про три облоги Родосу, можливо саме історії про героїчну боротьбу христових лицарів проти османів, надихали через кілька століть наших козаків. В ті часи, коли впали останні європейські форпости в Палестині, коли османи шматували Візантію і готували наступ в глибину Європи, лицарі-госпітальєри перетворили острів Родос на неприступну фортецю, з якої здійснювали військові походи на мусульман. В 1310 році родоські лицарі розгромили турецьку флотилію біля острову Аморгаса, через 8 років повторили свій подвиг під островом Хіос, знищивши 80 османських кораблів. В 1320 році розгромили турецький десант, який намагався взяти в облогу Родос, в 1344 брали участь у захопленні Смирни, в 1347 знов розбили турецький флот (100 кораблів), в 1365 році приймали участь в Хрестовому Поході проти Єгипту і розгромивши ворогів взяли Александрію. Не припинялись походи лицарів на прибережні міста Леванту, Малої Азії та Єгипту. Потрібно зазначити, що в жодній битві госпітальєри не мали кількісної переваги! Постійна загроза для мусульман з боку хрестових лицарів стала настільки нестерпною, що в 1444 році єгипетський султан здійснив спробу масштабного військового походу на Родос. 18 000 солдат, не рахуючи кінноти взяли в облогу фортецю, захищали яку декілька сотень лицарів і три тисячі греків - місцевого населення. За 40 днів облоги, єгиптяни провели безліч невдалих спроб штурму і неодноразово самі ставали до оборони від нахабних вилазок лицарів. Султан був настільки роздратований, що клявся стерти острів з обличчя світу, але не дивлячись на це, зазнавши великих втрат, був змушений відводити свої війська. Для єгипетського султана облога Родосу закінчилась підписанням ганебного миру.

Іоаніти та Османська загроза

Не дивлячись на перемогу над єгипетським султаном, часу відпочивати у Родоських лицарів не було, адже все дужче набирала сили ще одна ісламська стихія - Османська Імперія. В 1444 році ,в битві під Варною, абсолютною поразкою завершився похід польського та угорського короля Владислава проти османів. В 1448 турки розгромили угорсько-валашську армію на Косовому Полі. В 1453 році впав в запеклих боях приречений Константинополь. До 1480-го року Османська Імперія виборола повний контроль над Балканським півостровом та Кримським Ханством.                                                                                                                                                                                                                                                           

 Але попри всю могутність османів, галери хрестоносного лицарського ордену були справжнім "Божим Батогом" в тилу імперії, як і наші козаки через століття, вони своїми корсарськими діями фактично паралізували морську торгівлю ісламського світу в Середземному морі, тож турецький султан Мехмед ІІ вирішив покінчити з госпітальєрами раз і назавжди, віддавши наказ взяти острів за будь-яку ціну.

Гарнізон Родоської фортеці нараховував близько шести сотень лицарів, та біля двух тисяч піхотинців набраних з місцевого грецького населення. Головою ордену на цей час був 50-ти літній Великий Магістр П'єр д’Обюссон  (Pierre d’Aubusson).

В березні 1480 року, півтори сотні турецьких кораблів висадили на Родос сімдесят тисяч солдат турецького війська. Османи мали в своєму розпорядженні одну з найсильніших тогочасних артилерій, за допомогою якої розбомбили стіни Константинополя. Розпочався шалений гарматний обстріл фортеці, який переривався тільки на час її штурму. Розуміючи своє небезпечне становище лицарі пішли на радикальні кроки, застосувавши кораблі з запальними та вибуховими речовинами - брандери, результатом несподіваної атаки став підпал великої кількості турецьких кораблів.
Штурми продовжувались один за одним, та христові воїни стояли на смерть. Це було схоже на штормові хвилі, що намагаючись поглинути скелю, розбиваються об неї знову і знову, так само атаки султанського війська розбивались об мужність захисників Родоської фортеці.
Одним з яскравих моментів облоги є спроба нічного штурму фортеці з моря, за допомогою понтонів. Вгадавши плани ворога і знову застосувавши брандери, госпітальєри завдали грандіозних втрат османському війську, яке виявилось просто безпорадним перед обличчям морської стихії з одного боку, та вогню і гарматних ядер з іншої.

Ще півтора місяці тривало бомбардування фортеці і нарешті закінчилась підготовка до останнього вирішального штурму. Кількість турецького війська скоротилась на той час до сорока тисяч боєздатних воїнів.

Рішучим штурмом однієї з найбільш постраждалих від артилерії ділянки фортеці, османи захопили стіну і готувались до удару по всіх інших ділянках украплень зсередини. Та раптом невеликий загін христових лицарів, на чолі з пораненим вже на той час Великим Магістром, увірвався в багатотисячне турецьке військо. Натиск був настільки сильним, а наступ безжальним, що серед турків почалась паніка і штовханина, багато падали зі стін та розбивались, інші тікали. Лицарі переслідували ворогів до самого табору, де на знак перемоги захопили знамено османського головнокомандувача.

Результатом нищівної поразки турок під Родосом, були зірвані плани султана Мехмета ІІ по захопленню Італії, де в цей час османам вже вдалось захопити фортецю Отранто.

Слухав пісню десяток раз підряд, так сподобалась, що аж її переклав. Намагався максимально наблизитись до оригіналу, таке от вийшло:

Через хребет, далеких Мглистих гір
До старих печер і підземельних нір
Пройти ми мусим шлях свій до світанку
Скарби знайдем ти нам повір

Чути лісу гомін там на височі
Чути вітру стогін тихий у ночі
Багряним полум'ям здіймається вогонь
Горять яскраво сосни в далечі

Far over the misty mountains cold
To dungeons deep and caverns old
We must away, ere break of day,
To seek our pale enchanted gold.

The pines were roaring on the height
The winds were moaning in the night.
The fire was red, it flaming spread
The trees like torches blazed with light

Щиро віруючий католик, відвертий монархіст Франко в 33 роки став наймолодшим генералом в тогочасній Європі. Він палав любов'ю до Іспанії і служив їй до кінця життя.

В 1931-шому, відбулась майже безкровна революція, результатом якої стало зречення престолу іспанським королем Альфонсо XIII і проголошення республіки. Владу одразу захопили ліві - соціалісти, анархісти, комуністи. Будучи в цей час головою військової академії Сарагоси, Франко вирішив не втручатись в події і не вступати в жодні партії та союзи.

Проте в країні почалась справжня війна лівої влади проти іспанського народу, за перші роки республіки "скасована" релігія, руйнуються церкви, монастирі та собори, сотнями розстрілюються священники та інакодумці, захоплюються землі, підриваються фабрики, на вулицях панує суцільний розбій. В країні діють агенти НКВД, аби "сприяти створенню в Іспанії радянської соціалістичної республіки", йде війна і всередині самих партій. 

Ще й в додаток золотий запас країни вивозиться в Радянський Союз, нібито на зберігання, але як виявилось на справді, це плата за зброю і найманців. А коли депутат Кальво Сотело звинуватив владу в неспроможності захистити своїх громадян від вуличного свавілля, депутат від комуністів Долорес Ібарурі, відома Пасіонарія, напророчила Сотело швидкої смерті. "Пророчі здібності" не підвели Пасіонарію, адже Кольво був застрелений того-ж вечора в своїй квартирі. 16 липня в Барселоні ліві почали справжню різню, було вбито не менше 700 священників, багато юристів, вчителів та лікарів, відбувалось справжнє полювання на офіцерів. Відчувши свою безкарність, вчорашні нікчеми, злочинці, авантюристи та пройдисвіти, що дружньо записались у ряди воїнів інтернаціоналу, матеріалізували свої комплекси в звірячій ненависті. Почали з підпалу церков та грабунку магазинів, а під кінець палали залиті кров'ю цілі квартали. І все б і надалі проходило за відомим сценарієм, якби 19 липня проти свавілля лівої влади не повстали військові гарнізони. Почалась громадянська війна.

Франко звинувачують в тому, що під час громадянської війни загинуло близько пів мільйона людей, особливо акцентуючи увагу на загибелі  поета Фредеріко Гарсіа Лоркі, проте стало відомо, що останній пав не стільки жертвою фалангізму, скільки жертвою своїх власних гомосексуальних вподобань. Гранадці просто не витримали залицянь поета до хлопчика. А перше звинувачення можна висунути тільки і лише республіканцям, інакше, аніж війною з народом їхні дії при владі і не назвеш.

В цей самий час критики фалангізму чомусь бояться згадати про інший випадок, в 1936 році був заарештований і розстріляний без суду та слідства депутат та лідер фалангістів, син генерала та прем'єр міністра в уряді Альфонса XIII, молодий аристократ, адвокат та літератор  Хосе Антоніо Пріма де Рів'єра, причиною було названо "підозру у змові проти діючої влади". Під час допиту слідчий запитав Рів'єру, чому той маючи можливість втекти з Іспанії всеж залишився, Антоніо відповів: - "В мене важкохвора мати". - "Алеж ваша мати вже давно померла!" - "Іспанія, моя мати." - була відповідь. 

Прийшовши до влади, Франко заявив про нейтралітет Іспанії у всіх війнах. Іспанія не приймала участі у другій світовій. Результатом референдуму 1947 року стало проголошення конституційної монархії, в Іспанію знов повернувся король. Франко вивів Іспанію із сонму найбідніших країн на рівень розвиненої європейської держави, а по темпу економічного зростання Іспанія довгий час посідала друге, після Японії, місце.

Побудований за розпорядженням Франко меморіал "Долина Загиблих" (Valle de los Caídos), залишається і по сьогодні однією з найбільших святинь іспанського народу.

 Будівництво тривало 20 років, з 1939 по 1959. Меморіал знаходиться всього в десяти кілометрах від королівської усипальниці El Escorial та в 58 кілометрах від Мадриду, в горах Гвадарами.

 Комплекс починається з найвищого у світі 150 метрового хреста на верхівці скелі, у його підніжжя знаходяться фігури чотирьох євангелістів,

 а під хрестом, перед самим входом до собору можна побачити копію відомої Пієти Мікеланджело.

Всередині скелі вирубана вражаюча базиліка

Навколо вівтаря симетрично знаходяться дві могили, одна - Хосе Антоніо Пріма де Рів'єра, інша - Фрациско Франко.

В будівництві також брали участь ув'язнені республіканці, намагаючись спокутувати сотні зруйнованих храмів, побудовою хоча б одного монастиря.

 Франко хотів примирити націю і в меморіалі, в безіменних братських могилах були поховані всі загиблі під час громадянської війни, 40 000 франкістів та республіканців, під гаслом, "Тим, хто воював за Бога та Іспанію". Хоча більшість республіканців вірили не в Бога та Іспанію, а у "світову революцію".

Щоб подивитись в максимальному розмірі, клацніть сюди

Карта може бути не дуже точною в окремих деталях, але загалом відповідає перепису населення Австроугорщини, що проводився в 1910 році.

P.S. мапу з англомовної вікі використав як шаблон.

Наштовхнувся на цікаві статистичні дані "Євростату" 2005 року, що були зібрані для Європейської комісії, яка здійснює моніторинг еволюції і розвитку суспільної думки, релігійних, культурних, політичних вподобань, поглядів на різні аспекти життя і тому подібне.

Зацікавила мене відповідь європейців на питання "Чи вірите ви в Бога", до неї я намалював мапу:

Несподіванок для мене було декілька, занадто низька кількість віруючих в Естонії і Чехії, дуже цікаво з чим це пов'язано. Натомість не очікував побачити значної кількості віруючих в Німеччині та Норвегії, я гадав войовнича пропаганда остаточно знищила їхній дух. Все інше цілком передбачувано, вмираюча Франція з Нідерландами, сильні позиції релігії в Іспанії, Італії, Ірландії, Австрії, Польші та православному світі.

Далі таблиця і ще декілька питань:

             

                                                                 

Тішить, що серед віруючих знову велика частка молоді, не так вже й давно, після покоління "хіппі", ситуація була доволі критична.

Також цікаво, що серед віруючих людей більшість тих, хто задається питанням про сенс життя та вважає, що людство має захищати природу навіть ціною уповільнення прогресу.. Більшості ж атеїстів, судячи з опитування, подобається жити одним днем.

Цікавим є, що не дивлячись на перемогу фемінізму в Європі, звичайні європейці в більшості й досі вважають вищу освіту та забезпечення сім'ї прерогативою чоловіка, а покликанням жінки - народжувати дітей та опікуватись ними. Правда реалізувати такі "сміливі" ідеї мало хто в тому світі наважується.