Як гадаєте, скільки православних жило на Закарпатті 100 років тому? Цілих 192 людини. Та й ті належали до юрисдикції Сербського Патріархату. В Галичині православних мешкало менше відсотка, здебільшого це були емігранти з Російської Імперії та Балканських країн. Фактично усі руські люди на цих землях залишались греко-католиками, а кількість русинів інших конфесій та віросповідань не виходила за межі  статистичної похибки. І справа тут зовсім не в занадто міфологізованих "репресіях проти православ'я" і "покатоличенні", а в свідомому виборі власної ідентичності. Руське православ'я, на відміну від Московського, завжди знаходилась в спілкуванні з Римською церквою і тим самим залишалась частиною європейського світу, одним з яскравих прикладів чого стала коронація Данила Галицького. Тож Унія відбулась, як послідовний крок і відмежування від азійської версії православ'я.

Грекокатолики в Речі Посполитій часів Унії і в сучасній Україні.

Як це б дивно не виглядало, але масово православ'я на Західну Україну почав завозити Сталін, поєднавши всю міць апології ненависті перед-революційної РПЦ до католиків з найсучаснішими технологіями пропаганди, телебаченням та радіо. Московське Православ'я було застосовано, як інструмент боротьби з греко-католицизмом та як перехідна ланка до атеїзації суспільства. Загалом рештки тотальної промивки мізків, які мабуть і ви всмоктали з молоком матері, лежать на ваших полицях до сьогодні. Я певен, що кожен знайде в себе збірник радянських "народних" казок, де чи не пів книги розповідається про товстих, блудливих, карикатурних попів. Власне цей вид ручних стереотипних "попів" і був виведений в радянському союзі, для профанації релігії, так звана "перехідна ланка".

До речі в Румунії комуністи застосували таку саму схему, але на відміну від України, після розпаду СРСР греко-католицизм там не зазнав відродження. І причина досить банальна, Трансильванська культурно-цивілізаційна модель була абсолютно проігнорована в національній міфотворчості Румунії, де уся історична концепція (під впливом Росії) побудована з погляду неєвропейського сходу.

Греко-католики Трансильванії в 1930 і 2002 роках.

 В Україні відбулась аналогічна ситуація, весь наш національний міф, попри свою зовнішню анти-російськість, побудований на російських цивілізаційних принципах анти-європейськості (чи східно-європейськості, що є одне й теж), псевдо-православ'ї (місцями атеїзму) і слов'янізму, одним словом ідеологія "потойзбручча", де Галицько-Карпатська історія, в цілком марксистсько-російському дискурсі виглядає наче постійна боротьба пригноблених православних українців, з кровожерливою католицькою шляхтою чужинських загарбників. Таким чином, як би Україна не намагалась далеко втекти від Росії, вона й надалі залишається лише її продовженням.

Після розпаду Радянського Союзу, завдяки ослабленій внутрішнім конфліктом Московській Православній Церкві, що розкололась в Україні на два Патріархати, відбулось відродження греко-католицизму, а з ним і національне відродження. На жаль до цього часу потенціал греко-католицизму не був розкритий в повній мірі, адже відмінність між східним католицизмом і православ'ям (та загалом потойзбруччам) полягає в цивілізаційному розламі, виборі між належністю до традиційної цивілізації Центральної Європи, або Азії.

Сьогодні актуальність такого вибору важко переоцінити, адже Германія, що віками була носієм ідентичності центрально-європейської цивілізації, після Другої Світової нездатна більше вести незалежну політику. Тому трон Центральної Європи нині вакантний.

Хоч формально Австро-Угорщина вважалась однією країною, та насправді в Транслейтанії і час по іншому йшов ніж в Ціслейтанії, і люди інакше жили, та навіть переписи населення проходили по різному.

Під час перепису в Австрійській Галичині 1900 року, була відсутня графа "національність", зате присутні "мова" та "релігія". На той час склалась ситуація, що значна частина руського населення розмовляла польською мовою та майже всі русини залишались греко-католиками, тож за релігійним поділом чітко бачимо й національний. 

Інакше виглядали справи в Угорському Королівстві, адже окрім русинів, греко-католиками тут були словаки та трансильванські румуни. На щастя   графу "національність" ніхто не відмінив.

Одже на карті візуалізовані дані перепису за 1900 рік стосовно кількості руського населення в регіонах Австрійської Галичини та північних комітатах Угорського Королівства. 

Спочатку хотів робити візуалізацію за відсотками, але потім передумав, адже русини переважають практично в кожному регіоні, де руське населення складає більше 30 тисяч, за винятками комітатів Шаріш і Земплін, в яких переважають словаки.

                         

Дивно, що до цього часу нема об'єднаної карти Австрійської Галичини та Угорського Королівства в поділі на регіони і комітати в цифровому варіанті. Довелось малювати самому. 

Часто в дискусіях зустрічав нарікання деяких християн та закиди атеїстів буцімто більшість вірян не прочитали усе Святе Письмо. Таке питання мене щиро дивувало, адже я не бачу в тому нічого страшного. Святе письмо не є тією книгою, що можна прочитати і з легкою душею покласти на полицю, краще взагалі його не читати, аніж так. Для буденного життя в християнському дусі існує Катехизм, для поглибленого вивчення своєї віри існують праці отців Церкви. Добрий християнин кожної неділі ходить до храму, а на службі перед проповіддю читається послання апостолів та Євангеліє. Тобто навіть ніколи не бравши до рук Святого Письма, християнин знає значну частину з нього, за умови відвідин недільних служб протягом року. Щоб бути добрим християнином, читати Святе Письмо зовсім не обов'язково та й взагалі Святе Письмо потрібно не читати, а розуміти. А щоб розуміти, потрібно досліджувати. Святе Письмо було написане 2 тисячі років тому, з яких останнє тисячоліття знаходилось в епіцентрі усієї світової історії. Не знаючи історію тієї доби, коли Святе Письмо було написане і тонкощів перекладу на національні мови, можна невірно трактувати ті, чи інші цитати, або цілі притчі, що неодноразово приводило до виникнення єресей.  Власне тому мене дивують жонглери цитатами Святого Письма, як нехристияни, так і деякі протестанти, що граються ними не розуміючи ні контексту, ні суті. 

Я не є біблієзнавцем (залишаю за собою право на помилку), та зробив ряд власних висновків.
Коли мене цікавить якийсь текст Святого Письма, я зазвичай читаю його в одному з українських перекладів, але ніколи ними не послуговуюсь коли мене цікавить окрема цитата. Причина в тому, що українські переклади значною мірою натхненні російською (синодальною) традицією, та традицією Біблії Короля Якова, в чому я переконався порівнюючи одні й ті самі цитати в різних варіантах. І якщо можна зрозуміти такі орієнтири православних перекладачів, то мене як католика засмучує такий крен УГКЦ, адже традиційно священство руських-католиків орієнтувалося на Вульґату, яка в свою чергу досить близька традиційним перекладам східних церков (як приклад румунська та болгарська). Покажу це на прикладі однієї цитати (Іов 7:1) 

(Vulgata) militia est vita hominis super terram et sicut dies mercennarii dies eius (майже дослівно: чи не війною є життя людини на землі? А дні його, як дні (військового) найманця)

Такий самий переклад використовується в румунській і болгарській православних церквах. 

(Переклад Лютера 1545 року) Muß nicht der Mensch immer im Streit sein auf Erden, und sind seine Tage nicht wie eines Tagelöhners?

Лютер в своєму перекладі на німецьку мову вже пише замість війни - боротьба, а замість військового найманця - Tagelöhners (робочий наймит).

(Версія Короля Якова) Is there not an appointed time to man upon earth? are not his days also like the days of an hireling?

Тут вже нема ні боротьби, ні війни. А замість військового найманця (mercenary) вжито hireling - батрак.

А тепер читаємо російський синодальний переклад:

Не определено ли человеку время на земле, и дни его не то же ли, что дни наемника?

І диво, бачимо не традиційний східний (православний) переклад, а переклад протестантської версії Короля Якова =)

Такий самий переклад побачимо і в усіх українських версіях, навіть у греко-католика Івана Хоменка. І тільки в одного Огієнка прочитаємо:

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита! 

Та всеж я вважаю це винятком в праці Огієнка.

Тут я спробував показати різницю в кількох традиціях перекладу, окремої теми заслуговує контекст усієї притчі в кожному з варіантів. А до питання з яких джерел робився той, чи інший переклад і який з них більш наближений до оригіналу, я навіть торкатись не буду.

Цим я хотів підтримати свої думки:

1. Християнин керується не стільки Біблією, скільки традиціями тієї Церкви, у яких був вихований (варіант перекладу Святого Письма є складовою традиції Церкви і значною мірою впливає на світогляд).

2. Святе Письмо потрібно не читати, а розуміти. Щоб розуміти, потрібно його досліджувати.

3. Власне тому мене дивують жонглери цитатами Святого Письма, як нехристияни, так і протестанти, що граються ними не розуміючи ні контексту, ні суті, ні тонкощів перекладу.

Електоральна історія ВО"Свобода" в картах. 

Для wikipedia.org бєзвоздмезно :) (СС0 1.0)

Зацікавило мене в скільки мільйонів доларів обійшлася виборча кампанія так званій опозиції. Почитав багато різних оцінок, але в середньому тільки на один мажоритарний округ пішло біля $2 мільйонів, витрачених на вітер, бо псевдо-опозиція ці вибори програє. 
Для прикладу, вартість танку Т-84 "Оплот" дорівнює $1,5 мільйона. Отже 225 округів = $450 мільйонів, або 300 танків Т-84 "Оплот". Так от, вся українська армія нараховує лише два десятки таких танків. 

Якби "опозиція" бажала реальних змін в країні, якби вона реально, а не віртуально боролась з Януковичем, то б за гроші викинуті на вибори, могла озброїти цілу армію.

Всі ті кошти, які були витрачені на вибори в період 2006-2012 років дорівнюють вартості найсучаснішого атомного авіаносця США CVN-78, який самотужки може тримати в страху таку країну наприклад, як Румунія.

Ви ще вірите у вибори? Ви ще вірите у ефективність демократії? У дієвість опозиції? Мені вас шкода.

Скільки коштують вибори? 

Марьян Заблоцкий порахував:

http://economics.lb.ua/state/2012/10/19/175113_skilki_koshtuyut_vibori.html

Історія ордену Госпітальєрів, це безперервна історія випробувань, подвигів і героїзму. Госпітальєри на практиці довели, що купка дисциплінованих та вишколених християнських воїнів, які об'єднані спільною метою та міцною вірою, може тягатись з могутніми державами і найкращими, найчисельнішими арміями.Чого тільки варта історія про три облоги Родосу, можливо саме історії про героїчну боротьбу христових лицарів проти османів, надихали через кілька століть наших козаків. В ті часи, коли впали останні європейські форпости в Палестині, коли османи шматували Візантію і готували наступ в глибину Європи, лицарі-госпітальєри перетворили острів Родос на неприступну фортецю, з якої здійснювали військові походи на мусульман. В 1310 році родоські лицарі розгромили турецьку флотилію біля острову Аморгаса, через 8 років повторили свій подвиг під островом Хіос, знищивши 80 османських кораблів. В 1320 році розгромили турецький десант, який намагався взяти в облогу Родос, в 1344 брали участь у захопленні Смирни, в 1347 знов розбили турецький флот (100 кораблів), в 1365 році приймали участь в Хрестовому Поході проти Єгипту і розгромивши ворогів взяли Александрію. Не припинялись походи лицарів на прибережні міста Леванту, Малої Азії та Єгипту. Потрібно зазначити, що в жодній битві госпітальєри не мали кількісної переваги! Постійна загроза для мусульман з боку хрестових лицарів стала настільки нестерпною, що в 1444 році єгипетський султан здійснив спробу масштабного військового походу на Родос. 18 000 солдат, не рахуючи кінноти взяли в облогу фортецю, захищали яку декілька сотень лицарів і три тисячі греків - місцевого населення. За 40 днів облоги, єгиптяни провели безліч невдалих спроб штурму і неодноразово самі ставали до оборони від нахабних вилазок лицарів. Султан був настільки роздратований, що клявся стерти острів з обличчя світу, але не дивлячись на це, зазнавши великих втрат, був змушений відводити свої війська. Для єгипетського султана облога Родосу закінчилась підписанням ганебного миру.

Іоаніти та Османська загроза

Не дивлячись на перемогу над єгипетським султаном, часу відпочивати у Родоських лицарів не було, адже все дужче набирала сили ще одна ісламська стихія - Османська Імперія. В 1444 році ,в битві під Варною, абсолютною поразкою завершився похід польського та угорського короля Владислава проти османів. В 1448 турки розгромили угорсько-валашську армію на Косовому Полі. В 1453 році впав в запеклих боях приречений Константинополь. До 1480-го року Османська Імперія виборола повний контроль над Балканським півостровом та Кримським Ханством.                                                                                                                                                                                                                                                           

 Але попри всю могутність османів, галери хрестоносного лицарського ордену були справжнім "Божим Батогом" в тилу імперії, як і наші козаки через століття, вони своїми корсарськими діями фактично паралізували морську торгівлю ісламського світу в Середземному морі, тож турецький султан Мехмед ІІ вирішив покінчити з госпітальєрами раз і назавжди, віддавши наказ взяти острів за будь-яку ціну.

Гарнізон Родоської фортеці нараховував близько шести сотень лицарів, та біля двух тисяч піхотинців набраних з місцевого грецького населення. Головою ордену на цей час був 50-ти літній Великий Магістр П'єр д’Обюссон  (Pierre d’Aubusson).

В березні 1480 року, півтори сотні турецьких кораблів висадили на Родос сімдесят тисяч солдат турецького війська. Османи мали в своєму розпорядженні одну з найсильніших тогочасних артилерій, за допомогою якої розбомбили стіни Константинополя. Розпочався шалений гарматний обстріл фортеці, який переривався тільки на час її штурму. Розуміючи своє небезпечне становище лицарі пішли на радикальні кроки, застосувавши кораблі з запальними та вибуховими речовинами - брандери, результатом несподіваної атаки став підпал великої кількості турецьких кораблів.
Штурми продовжувались один за одним, та христові воїни стояли на смерть. Це було схоже на штормові хвилі, що намагаючись поглинути скелю, розбиваються об неї знову і знову, так само атаки султанського війська розбивались об мужність захисників Родоської фортеці.
Одним з яскравих моментів облоги є спроба нічного штурму фортеці з моря, за допомогою понтонів. Вгадавши плани ворога і знову застосувавши брандери, госпітальєри завдали грандіозних втрат османському війську, яке виявилось просто безпорадним перед обличчям морської стихії з одного боку, та вогню і гарматних ядер з іншої.

Ще півтора місяці тривало бомбардування фортеці і нарешті закінчилась підготовка до останнього вирішального штурму. Кількість турецького війська скоротилась на той час до сорока тисяч боєздатних воїнів.

Рішучим штурмом однієї з найбільш постраждалих від артилерії ділянки фортеці, османи захопили стіну і готувались до удару по всіх інших ділянках украплень зсередини. Та раптом невеликий загін христових лицарів, на чолі з пораненим вже на той час Великим Магістром, увірвався в багатотисячне турецьке військо. Натиск був настільки сильним, а наступ безжальним, що серед турків почалась паніка і штовханина, багато падали зі стін та розбивались, інші тікали. Лицарі переслідували ворогів до самого табору, де на знак перемоги захопили знамено османського головнокомандувача.

Результатом нищівної поразки турок під Родосом, були зірвані плани султана Мехмета ІІ по захопленню Італії, де в цей час османам вже вдалось захопити фортецю Отранто.

Слухав пісню десяток раз підряд, так сподобалась, що аж її переклав. Намагався максимально наблизитись до оригіналу, таке от вийшло:

Через хребет, далеких Мглистих гір
До старих печер і підземельних нір
Пройти ми мусим шлях свій до світанку
Скарби знайдем ти нам повір

Чути лісу гомін там на височі
Чути вітру стогін тихий у ночі
Багряним полум'ям здіймається вогонь
Горять яскраво сосни в далечі

Far over the misty mountains cold
To dungeons deep and caverns old
We must away, ere break of day,
To seek our pale enchanted gold.

The pines were roaring on the height
The winds were moaning in the night.
The fire was red, it flaming spread
The trees like torches blazed with light